жарт
Він на жарт украв, а вони на правду б'ють.
Іронія, коли громада сама карає зловленого злодія.
Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати.
Ліпше бути в веселім настрою, як хорим.
Жарт — жартом, а правди не сховаєш.
Коли хто оправдує себе жартом.
Жарт — жартом, а хвіст на бік.
Не мішайся в не своє діло. Знай міру.
Жарт повинен мати границю.
Жарт поза границю стає болючим.
Найгірші жарти, це правдиві жарти.
Ніхто не любить коли жартом доказують йому брехню, чи іншу провину.
Не жартуй: з Богом, з умерлим і з дідьком.
Бог тобі нерівня, тому не жартуй з Ним, а відносись до Нього, як до авторітету; умерлии вже не належить до фізичного світа, тому його спокою і пам'яті не треба нарушувати; а дідько є хитрий і злобиий, тому з ним не виграєш, а потерпиш.
Не час на жарти, як близько смерти.
Коли хто у дуже прикрім положенні, то жарт зробить його положення більш болючим.
У жартах є багато правди.
Коли висказується людські хиби.
Хто жартів не знає, хай ся на бік сховає.
Хто не уміє приймати жарти, хай не йде між людей, а сховаєсь від них.
Значення в інших словниках
- жарт — жарт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- жарт — (словесний) ДОТЕП, (брутальний) фарс; ЗЛ. гра слів, пародія, епіграма, шарж|а|; ТЕАТ. комічна п'єска, ВОДЕВІЛЬ; мн. ЖАРТИ, сміхи, смішки, (вчинки) фіглі, витівки, комедіянтство. Словник синонімів Караванського
- жарт — [жарт] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- жарт — Жарт, не на жарт, неабияк Іменник жарт — дуже поширений в українській мові, мабуть, через веселу вдачу нашого народу. Це слово часто виступає в народних прислів’ях і приказках, а також у художній літературі: «З жарту й біда часом буває» (М. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- жарт — -у, ч. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка. || Що-небудь несерйозне, незначне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жарт — жарт: ◊ масні́ жа́рти вульгарні, непристойні жарти (м, ср, ст)||масні кавалки, перчені дотепи, перчені жарти ◊ перче́ні жа́рти = масні́ жа́рти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жарт — • жарт - веселий, розважальний твір, переважно малої форми. Здавна побутував в усній нар. творчості. Нерідко ставав першоосновою таких жанрів л-ри як бурлеск, інтермедія, водевіль, фарс, набуває худож. Українська літературна енциклопедія
- жарт — Жарти, баляндраси, баляси, веселощі, виверт, викрут, глузи, дотеп, дурносміхи, жартушечки, жартушки, зубоскальство, зубоскальці, кпини, насмішки, підколки, підкольки, прикладки, смішки, теревені-белевені, теревені-вені, хахи, хихички, шпилечки... Словник синонімів Вусика
- жарт — жа́рти жа́ртами; рідше жарт жа́ртом. Незважаючи ні на що, за будь-яких умов (уживається перев. як протиставлення наступному висловлюванню). Фразеологічний словник української мови
- жарт — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г. Словник синонімів української мови
- жарт — Жарт, -ту, -тові; -ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жарт — ЖАРТ, ч. 1. род. у. Сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах