ж

Ж, же, а, бо, но

Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же) в одних випадках відповідає російській частці же, як ось, приміром, у приказці: «За моє жито мене ж і бито», в інших — ні. Скажім, у фразі «Та ти ж сам бачив» частка ж більше відповідає російському слову ведь: «Да ведь ты сам видел». Бувають випадки, коли в українській фразі краще поставити сполучник а, хоч у відповідній російській фразі стоїть частка же: «Братья работали, я же сидел» — «Брати працювали, а я сидів».

Частка ж (же) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: «Я ж не хотів цього»; «Я ж не думав, що так воно обернеться», — хоч ліпше «Та я не хотів...»; «Та я не думав...».

Інколи російській частці же відповідає українське бо: «Та йди-бо сюди!»; «Та годі-бо тобі!», — або частка но: «Сядь-но та розкажи».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ж — ж частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. Ж — I Ж (же). Як назва літери вживається в с. р.: велике ж; як назва звука вживається в ч. р.: приголосний ж, твердий ж. II ж див. а2, же1. Літературне слововживання
  3. ж — I невідм., с. Дев'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "ж" (вимовляється "же"). II див. же II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ж — Ж, же, спол., пишемо звич. окремо; по голосному – ж, а по приголосному – же: коли́ ж, його́ ж, вона́ ж, ходи́ла ж; він же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ж — Ж¹, невідм., сер. Восьма літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «ж» (вимовляється «же»). Ж² див. же 2. Словник української мови в 11 томах
  6. ж — Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле! Чуб. V. 1. Словник української мови Грінченка