ж

Значення в інших словниках

1. Ж — I Ж (же). Як назва літери вживається в с. р.: велике ж; як назва звука вживається в ч. р.: приголосний ж, твердий ж. II ж див. а2, же1. Літературне слововживання
2. ж — Ж, же, а, бо, но Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же) в одних випадках відповідає російській частці же, як ось, приміром, у приказці: «За моє жито мене ж і бито», в інших — ні. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
3. ж — I невідм., с. Дев'ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "ж" (вимовляється "же"). II див. же II. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ж — Ж, же, спол., пишемо звич. окремо; по голосному – ж, а по приголосному – же: коли́ ж, його́ ж, вона́ ж, ходи́ла ж; він же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ж — Ж¹, невідм., сер. Восьма літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «ж» (вимовляється «же»). Ж² див. же 2. Словник української мови в 11 томах
6. ж — Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле! Чуб. V. 1. Словник української мови Грінченка