жартун
ЖАРТУ́Н, а́, ч. Те саме, що жартівни́к.
Жартун, навіть штукар по своїй вдачі, веселий зроду, він був чоловік з добрим серцем (Н.-Лев., IV, 1956, 176);
Особливо смішив усіх Онопрій Перегуда, — парубок.. з грайливими очима, жартун і вигадник (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)