жаско
ЖА́СКО, рідко. Присл. до жаски́й.
Несвітський жах усім морозив душу: І найодважнішим ставало жаско (Л. Укр., І, 1951, 124);
І дивиться [Клим] в очі так жаско, Мов поглядом зараз проткне (Перв., II, 1958, 254).
Словник української мови (СУМ-11)