жвавий
ЖВА́ВИЙ, а, е.
1. Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; рухливий.
Жвавий, як рибка в річці (Укр.. присл.., 1955, 299);
А надто той рибалонька, жвавий, кучерявий, Мліє, в’яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Шевч., І, 1951, 165);
На узгір’ї паслась коза з двома жвавими козенятами (Шиян, Баланда, 1957, 74);
*Образно. З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло, жваві, ворушливі, мов живе срібло (Н.-Лев., II, 1956, 389);
// Який часто змінює свій вираз (про очі, обличчя).
Жваві карі очі його так і замиготіли, як живе срібло (Н.-Лев., III, 1956, 329);
Його жваве, рухливе обличчя виражало подив і навіть іронію (Жур., Вечір.., 1958, 162).
2. перен. Який виконується, відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі.
Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Коцюб., І, 1955, 188);
Зав’язалась жвава, цікава розмова (Донч., VI, 1957, 635);
З самого ранку в магазинах почалася жвава торгівля (Рад. Укр., 3. III, 1949, 2);
// Який інтенсивно проявляється.
Гості проявляли жвавий інтерес до творчості українських радянських письменників (Літ. газ., 30 .VI 1949, 2);
Люда бачила, що її думка знайшла жвавий відгук у комсомольців (Донч., І, 1956, 509).
Словник української мови (СУМ-11)