жентиця
ЖЕНТИ́ЦЯ, і, ж., діал. Сироватка з овечого молока.
І вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю (Коцюб., II, 1955, 328);
Як пам’ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Козл., Сонце.., 1957, 13).
Словник української мови (СУМ-11)