жереб’я

ЖЕРЕБ’Я́, я́ти, с. Маля кобили; лоша.

Жереб’я схопилося, потрусилося, і заявився з нього прекрасний Татош (Калин, Закарп. казки, 1955, 80).

Значення в інших словниках

1. жереб’я — Жереб’я́, -б’я́ти, -б’я́ті, -б’я́м; -б’я́та, -б’я́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)