жереб’я
ЖЕРЕБ’Я́, я́ти, с. Маля кобили; лоша.
Жереб’я схопилося, потрусилося, і заявився з нього прекрасний Татош (Калин, Закарп. казки, 1955, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жереб’я — Жереб’я́, -б’я́ти, -б’я́ті, -б’я́м; -б’я́та, -б’я́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)