1. Словник української мови в 11 томах

жеребчик

ЖЕРЕ́БЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жеребе́ць.

Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував (Мирний, II, 1954, 264);

Жеребчик Стригунок, куди не кинь, Був симпатичний кінь (Дор., Літа.., 1957, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жеребчик — жере́бчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жеребчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жеребчик — (-а) ч.; жрм. Пестл. до жеребець . — Довго тебе, жеребчику, на луг не пускали (В. Гужва, Рай). Словник жарґонної лексики української мови
  4. жеребчик — див. кінь Словник синонімів Вусика
  5. жеребчик — Жере́бчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жеребчик — Жеребчик, -ка м. ум. отъ жеребець. Словник української мови Грінченка