жерцем
ЖЕРЦЕ́М, присл., рідко. З жадібністю; жадібно.
Ненавидять, гонять, б’ють, жерцем пожирають [злі люди] (Чуб., V, 1874, 448).
Словник української мови (СУМ-11)ЖЕРЦЕ́М, присл., рідко. З жадібністю; жадібно.
Ненавидять, гонять, б’ють, жерцем пожирають [злі люди] (Чуб., V, 1874, 448).
Словник української мови (СУМ-11)