живодайний
ЖИВОДА́ЙНИЙ, а, е, поет. Який дає силу, енергію, який потрібний, необхідний для життя; животворний.
Потекла по каналах живодайна вода (Шер., Дружбою.., 1954, 12);
П’ялися [ліани] вгору, ближче до сонячного живодайного світла (Ле, Право.., 1957, 62);
*Образно. Російські, українські, білоруські поети й прозаїки раз у раз припадають устами до живодайного джерела високої поезії «Слова» (Рильський, III, 1956, 362).
Словник української мови (СУМ-11)