животворити
ЖИВОТВОРИ́ТИ, рю́, риш, недок., поет. Наповнювати життєвою силою, робити життєрадісним; оживляти.
Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Перв., II, 1958, 138);
*Образно. Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Г. Шевченко] мріяв мати над Дніпром, Щоб у вечірнюю годину Животворить своїм пером Народну душу (Рильський, І, 1956, 360).
Словник української мови (СУМ-11)