жилий
ЖИЛИ́Й, а́, е́, рідко. Пристосований, признач. для життя людей.
Вони бігали, наклеювали скрізь великі і маленькі папірці: і на жилих будинках, і на воротях заводів і фабрик (Ів., Вел. очі, 1956, 20);
Кожного року вводиться в експлуатацію багато десятків тисяч нових упорядкованих жилих будинків (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 112);
// В якому живуть люди.
Фельдфебель повертається до жилого кутка теплушки: — Налий випити, Рудольф… (Ю. Янов., І, 1954, 187);
На жилій палубі і в кубриках, де розмістилася команда есмінця «Стремительный», гостро пахло ліками (Кучер, Чорноморці, 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)