жирно
ЖИ́РНО. Присл. до жи́рний 1, 3, 4.
Сі [грішниці] в сірці і в смолі кипіли, За те, що жирно дуже їли (Котл., І, 1952, 140);
Аркадій Валеріанович.. червоним олівцем жирно підкреслює їх [помилки на «ять»] і ставить внизу оцінку — двійку (Стельмах, Хліб.., 1959, 402).
Словник української мови (СУМ-11)