жирний
ЖИ́РНИЙ, а, е.
1. З великою кількістю жиру ( див. жир¹)
Жирна баранина парувала поруч на дошці, а Горпина різала її (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140);
// Замазаний, забруднений жиром; масний.
Жирне волосся;
// у знач. ім. жи́рне, ного, с. Їжа з великою кількістю жиру.
Він умів добре й з смаком поїсти і їв не все підряд, а в певній послідовності.. Взагалі жирного поменше (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 157).
2. Товстий, гладкий, відгодований (про людей, тварин або частини їх тіла).
І щиро куманька свого Карасиками шанувала [Щука], А кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала (Гл., Вибр., 1957, 141);
Мухи роєм носилися над його жирним лицем (Мирний, І, 1954, 292);
Всякі ноги — довгі і дебелі, Стрункі й м’язисті, жирні і худі — Проходили повз нього на панелі (Бажан, Роки, 1957, 189);
// перен., розм,, рідко. З великою кількістю соку (про рослини); соковитий.
Низьке місце, де протікала повесні вода, поросло.. жирною травою (Мирний, І, 1954, 248).
3. перен. З великим вмістом якоїсь речовини.
Жирною крейдою на ній [дошці] було витаврувано: «С. Левченко злісний бракороб бригади штампів» (Собко, Любов, 1935, 14);
Жирні глини (з вмістом глинистих частинок понад 60 %) для спорудження тіла греблі застосовують тільки в разі крайньої потреби (Довідник сіль. будівельника, 1956, 38);
// З великим вмістом поживних речовин.
Жирна земля.
4. перен. З товстими лініями.
Жирний шрифт.
Словник української мови (СУМ-11)