житейський
ЖИТЕ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до життя́ 2, 3.
Знаменуючи безсмертя комсомолу, Який у битвах не здригне ніде, Крізь боротьби складну житейську школу Новий Корчагін в наші лави йде! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78);
Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Ле, Міжгір’я, 1953, 24);
// Зв’язаний із щоденним звичайним побутовим життям; повсякденний, буденний.
Іван загинув у своїх рідних горах, тікаючи від житейської суєти (Сміл., Сад, 1952, 319);
Молодість, кохання, жага життя взяли своє. Їх не заглушити ні житейським невдачам, ні бюрократичній косності (Дмит., Розлука, 1957, 17).
◊ Жите́йське мо́ре, заст. — життя з його турботами, хвилюваннями, лихими пригодами.
У мозолях кривавих руки, неначе два слабких весла, несли, несли в житейське море його дірявого човна (Уп., Вірші.., 1957, 207).
Словник української мови (СУМ-11)