жмикрут
ЖМИ́КРУТ, а, ч., розм. Жорстока й скупа людина, що свій прибуток дістає шляхом експлуатації, визискування інших.
— Тікаймо звідціль, браття! — промовив Микола. — Тікаймо! Вислизнув жмикрут з наших рук! Не животіти теперечки нам на світі (Н.-Лев., II, 1956, 203);
Батенько — жмикрут, світ такого не видав! А як узнав, що синок з математики сів маком, зовсім перестав давати гроші (Кол., Терен.., 1959, 138).
Словник української мови (СУМ-11)