1. Словник української мови в 11 томах

жмикрут

ЖМИ́КРУТ, а, ч., розм. Жорстока й скупа людина, що свій прибуток дістає шляхом експлуатації, визискування інших.

— Тікаймо звідціль, браття! — промовив Микола. — Тікаймо! Вислизнув жмикрут з наших рук! Не животіти теперечки нам на світі (Н.-Лев., II, 1956, 203);

Батенько — жмикрут, світ такого не видав! А як узнав, що синок з математики сів маком, зовсім перестав давати гроші (Кол., Терен.., 1959, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жмикрут — жми́крут іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. жмикрут — див. скупий Словник синонімів Вусика
  3. жмикрут — (у побуті) скнара, скупердяй, скупердяга, скупар; (у громаді) живоїд, живолуп, кровопивець, жила, визискувач, ЕКСПЛУАТАТОР. Словник синонімів Караванського
  4. жмикрут — -а, ч., розм. Жорстока й скупа людина, що свій прибуток дістає шляхом експлуатації, визискування інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жмикрут — див. кулак Словник чужослів Павло Штепа
  6. жмикрут — СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. жмикрут — Жми́крут, -та; жмикру́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жмикрут — Жмикрут, -та м. Кулакъ, скряга. Словник української мови Грінченка