жменя

ЖМЕ́НЯ, і, ж.

1. Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін.

Напився [Микола], взяв у жменю води собі очі трошки помочити (Калин, Закарп. казки, 1955, 159);

Антон обернувся за вітром, простяг руку з зім’ятим у жмені капелюхом (Чорн., Визвол. земля, 1959, 120);

*Образно. Знов жорстока тиша здушила серце у жмені (Коцюб., II, 1955, 101);

*У порівн. В таку добу [темної ночі] закрадався сум у Мотрину душу і, як у жмені, зжимав гірким життям поточене серце… (Мирний, II, 1954, 251).

◊ Вхопи́ти в оби́дві жме́ні — нічого не одержати.

[Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Кроп., II, 1958, 300);

Держи́ в оби́дві жме́ні!, ірон. — уживається для вираження небажання кому-небудь щось дати.

— Авжеж, держи в обидві жмені! (Коз., Зол. грамота, 1939, 53);

У жме́ню не вбере́ш — велика кількість, дуже багато.

— Вийшло таке [на виборах], що нашого брата, козака, — пучкою взяти, а їх [чорносотенців] — і в жменю не вбереш! От і вибрали всіх своїх, — повідав Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 364).

2. Кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями.

Вони їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи (Коцюб., І, 1955, 361);

Потім викидає [Плачинда] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (Стельмах, Хліб.., 1959, 125);

// Пучок зірваних, зжатих рослин, який можна обхватити долонею й пальцями.

Він врізався в жито далеко од женців і все кидав жмені жита на Нимидорині купки (Н.-Лев., II, 1956, 177);

— Кинь-но, небого, миски та скоч раз-два на город жменю кропу й петрушки нарви! (Козл., Пов. і опов., 1949, 15);

// заст. Міра прядива.

Він є сотник над сотнею, старшина, жменею прядива не відбудеш (Кв.-Осн., II, 1956,219).

3. перен. Незначна кількість кого-, чого-небудь.

— Коли б хоч трохи більше землі тієї… А то — всього жменя, а ти крутися біля неї (Мирний, III, 1954, 106);

Він.. разом із жменею люду виповзає з пащі вокзалу на майдан (Досв., Вибр., 1959, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жменя — (незначна кількість, що вміщається на зібраній долоні) пригорща. Словник синонімів Полюги
  2. жменя — жме́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. жменя — див. мало Словник синонімів Вусика
  4. жменя — Пригорща, пригірщ; ФР. п'ятірня; (мала кількість) ДРІБКА, жменька. Словник синонімів Караванського
  5. жменя — -і, ж. 1》 Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін. 2》 Кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями. || Пучок зірваних, зжатих рослин, якого можна охопити долонею й пальцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. жменя — Жменя власного розуму більше варта, ніж мішок чужої науки. Чужий розум не допоможе жити. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. жменя — бра́ти / взя́ти в жме́ню кого. Притискати, пригнічувати кого-небудь. Тепер уся та генеральна старшина взята в жменю. Найбільше набрався лиха пан Лизогуб (М. Лазорський). взя́ти в жме́ню кого. Фразеологічний словник української мови
  8. жменя — ЖМЕ́НЯ (незначна кількість кого-, чого-небудь), ПРИ́ГОРЩА (ПРИ́ГОРЩ рідше), ПРИ́ГОРШНЯ рідше, КУЛА́К діал. Він.. разом із жменею люду виповзає із пащі вокзалу на майдан (О. Досвітній); Старий Чмель всипав в окріп пригорщу пшона (З. Словник синонімів української мови
  9. жменя — Жме́ня, -ні, -нею; жме́ні, жмінь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)