жменька

ЖМЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жме́ня.

Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменьці (Тич., І, 1946, 125);

Кожне сує Сашкові то хлібця окраєць, то картоплинку або пшона жменьку (Ів., Таємниця, 1959, 108);

Листатий любисток.. побратався з жменькою конопель (Вовчок, І, 1955, 382);

— Так ви що — боїтеся? — аж спалахнув Яремчук, — їх яка-небудь жменька, цих бандитів, а нас сила (Цюпа, Назустріч.., 1958, 290).