жмурити
ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі).
Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Укр.. присл.., 1955, 204);
Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Коцюб., II, 1955, 350).
Словник української мови (СУМ-11)