жнець
ЖНЕЦЬ, женця́, ч. Той, хто жне хлібні рослини.
Всі женці стояли мовчки; в їх руках наче заклякли жмені жита та серпи (Н.-Лев., II, 1956, 186);
— У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)