жниво
ЖНИ́ВО, а, с.
1. Стиглі хлібні рослини.
Дай.. швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси (Щог., Поезії, 1958, 220);
Наступили дні щасливі — У полях збирають жниво (Стельмах, Колосок.., 1959, 20);
// Зібраний урожай.
Усе моє жниво Вже пішло на пиво (Перв., З глибини, 1956, 195);
*Образно. Земле моя, о земле, ти чуєш партії голос? О ні — то не просто слово — то гнеться додолу колос, А в колосі тому зерно, якого земля не знала: Партія землю засіяла — партія жниво зібрала! (Забашта, Вибр., 1958, 57).
2. рідко. Пора збирання хлібних рослин.
Наступило і жниво: Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос… (Щог., Поезії, 1958, 85);
// Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами.
Ще люди й не збиралися на жниво, а старий Онопрій одного дня взяв серп та й пішов на свій загін (Фр., III, 1950, 206).
Словник української мови (СУМ-11)