жнивний
ЖНИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до жнива́.
Не можна сказати, що Крук так і не робить нічого в селі для цієї бідняцької демонстрації проти поміщиці в гарячу жнивну пору (Козл., Ю. Крук, 1957, 480);
// Стос. до жнив.
Пливе в настояному на колосках повітрі жнивна пісня (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50).
Словник української мови (СУМ-11)