жниця

ЖНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жнець.

Аж додолу гне пшениця стиглі зерна в колосках… Тут колись схилялись жниці із серпами у руках (Забіла, Промені, 1951,139).

Значення в інших словниках

1. жниця — жни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жниця — -і. Жін. до жнець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жниця — Жни́ця, -ці, -цею; жни́ці, жниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)