жовнірство

ЖОВНІ́РСТВО, а, с., іст. Збірн. до жовні́р 1.

На чверть милі від Зборова стояв гомін, розносились гучні співи безпечного королівського жовнірства (Кач., II, 1958, 459).

Значення в інших словниках

1. жовнірство — жовні́рство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жовнірство — -а, с., іст. Збірн. до жовнір 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жовнірство — Жовнірство, -ва с. соб. Солдаты. Приїхав до Січі, аж там стоїть жовкірство і бере од козаків десяту рибу. ЗОЮР. І. 275.  Словник української мови Грінченка