Словник української мови в 11 томах

жовнір

ЖОВНІ́Р, а, ч.

1. іст. Солдат польської армії.

Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Воскр., Весна.., 1939, 43);

Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84).

2. діал. Солдат.

Та не один жовнір плаче, Та й не один туже, Що він, бідний цісареві Задарма так служе (Нар. лірика, 1956, 131);

Набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття (Коцюб., І, 1955, 377).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. жовнір — Жо́вні́р: Жо́вняр, жо́внір: — солдат [51;52]  Словник з творів Івана Франка
  2. Жовнір — Жо́внір прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
  3. жовнір — див. воїн  Словник синонімів Вусика
  4. жовнір — див. СОЛДАТ.  Словник синонімів Караванського
  5. жовнір — [жоуўн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
  6. жовнір — -а, ч. 1》 іст.Солдат польської армії. 2》 діал. Солдат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жовнір — Вояк, див. солдат, ратоборець  Словник чужослів Павло Штепа
  8. жовнір — жовнір солдат (ст): Я ж був жовнір, що його зробили відповідальним за життя тисячів, і доля одної русявої голівки не повинна була аж так турбувати мене (Вільде)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. жовнір — Жовнір не має: ні тата, ні брата, лиш камрата. Жовніри є дуже здисципліновані і на розказ мусять стріляти, хочби в рідню. Про одного жовніра війна буде. Про одного чоловіка громада діло зробить.  Приповідки або українсько-народня філософія
  10. жовнір — жовнір (жолнір, жолнѢр, жолнер) воїн, вояк, солдат, жовнір, найманий солдат, ратник  Словник застарілих та маловживаних слів
  11. жовнір — СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал.  Словник синонімів української мови
  12. жовнір — Жо́вні́р, -ра, -рові; -ні́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)