жовнір

жовнір солдат (ст): Я ж був жовнір, що його зробили відповідальним за життя тисячів, і доля одної русявої голівки не повинна була аж так турбувати мене (Вільде)

Значення в інших словниках

1. жовнір — Жо́вні́р: Жо́вняр, жо́внір: — солдат [51;52]  Словник з творів Івана Франка
2. Жовнір — Жо́внір прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. жовнір — див. воїн  Словник синонімів Вусика
4. жовнір — див. СОЛДАТ.  Словник синонімів Караванського
5. жовнір — [жоуўн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
6. жовнір — -а, ч. 1》 іст.Солдат польської армії. 2》 діал. Солдат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. жовнір — Вояк, див. солдат, ратоборець  Словник чужослів Павло Штепа
8. жовнір — Жовнір не має: ні тата, ні брата, лиш камрата. Жовніри є дуже здисципліновані і на розказ мусять стріляти, хочби в рідню. Про одного жовніра війна буде. Про одного чоловіка громада діло зробить.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. жовнір — жовнір (жолнір, жолнѢр, жолнер) воїн, вояк, солдат, жовнір, найманий солдат, ратник  Словник застарілих та маловживаних слів
10. жовнір — СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал.  Словник синонімів української мови
11. жовнір — Жо́вні́р, -ра, -рові; -ні́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. жовнір — ЖОВНІ́Р, а, ч. 1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Воскр., Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84). 2. діал.  Словник української мови в 11 томах