жовнір —
див. СОЛДАТ.
Словник синонімів Караванського
жовнір —
[жоуўн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
жовнір —
-а, ч. 1》 іст.Солдат польської армії. 2》 діал. Солдат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жовнір —
Вояк, див. солдат, ратоборець
Словник чужослів Павло Штепа
жовнір —
жовнір солдат (ст): Я ж був жовнір, що його зробили відповідальним за життя тисячів, і доля одної русявої голівки не повинна була аж так турбувати мене (Вільде)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
жовнір —
Жовнір не має: ні тата, ні брата, лиш камрата. Жовніри є дуже здисципліновані і на розказ мусять стріляти, хочби в рідню. Про одного жовніра війна буде. Про одного чоловіка громада діло зробить.
Приповідки або українсько-народня філософія
жовнір —
жовнір (жолнір, жолнѢр, жолнер) воїн, вояк, солдат, жовнір, найманий солдат, ратник
Словник застарілих та маловживаних слів
жовнір —
СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал.
Словник синонімів української мови
жовнір —
ЖОВНІ́Р, а, ч. 1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Воскр., Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84). 2. діал.
Словник української мови в 11 томах