жолудь

ЖО́ЛУДЬ, я, ч. Плід дуба.

Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (Фр., VI, 1951, 149);

Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Рильський, II, 1956, 181).

Значення в інших словниках

1. жолудь — жо́лудь іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. жолудь — [жолуд'] -д'а, ор. -деим, м. (на) -д'і, мн. -д'і, -д'іў два жолуд'а  Орфоепічний словник української мови
3. жолудь — -я, ч. Плід дуба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жолудь — жолудь карт. треф (ст)|| = жир  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. жолудь — Жолудь який малий буває, а з нього великий дуб виростає. З малих дітей виростають великі та славні люде. Як жолуді є багато, буде нарік добре жито. Ворожба на жолуді про урожай.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. жолудь — Плід дуба, яйцеподібний горішок з капелюшком; використовується як корм для тварин; смажений ж. — сурогат кави.  Універсальний словник-енциклопедія
7. жолудь — Жо́лудь, -дя (одного) і -дю (жолуддя), -деві; жолуді́, -ді́в, -дя́м, жолудьми́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)