жупанок

ЖУПАНО́К, нка́, ч. Зменш.-пестл. до жупа́н.

— Добре, — каже батько [до Хвеська], — візьми ж отсей жупанок, він ще новенький, то згодиться (Стор., І, 1957, 36);

У садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі, в короткому синьому жупанку (Шевч., II, 1953, 168).

Значення в інших словниках

1. жупанок — жупано́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. жупанок — -нка, ч. Зменш.-пестл. до жупан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жупанок — Жупанок, -нка и жупаночок, -чка м. ум. отъ жупан.  Словник української мови Грінченка