жінка

ЖІ́НКА, и, ж.

1. Особа жіночої статі; протилежне чоловік.

Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (Котл., І, 1952, 191);

Хай живе, хай уславляється радянська жінка, жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати (Вишня, День.., 1950, 103).

2. Доросла, на відміну від маленької дівчинки.

Налякані діти починали ревіти, жінки їх гамували і витирали сльози руками (Коцюб., II, 1955, 178);

Нагнав [Давид] жінку якусь по дорозі — везла з дівчинкою возик з мішком од млина (Головко, II, 1957, 18).

3. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка.

— Галю, будь мені жінкою та поїдьмо ізо мною, — каже козак (Вовчок, І, 1955, 320);

Зараз перед ним [трюмо] Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (Головко, II, 1957, 45);

// Взагалі заміжня особа жіночої статі.

Значення в інших словниках

1. жінка — (доросла особа жіночої статі) тітка, (молода, заміжня) молодиця, (переважно міська) пані, дама.  Словник синонімів Полюги
2. жінка — жі́нка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири жі́нки  Орфографічний словник української мови
3. жінка — див. дружина  Словник синонімів Вусика
4. жінка — (кохана) дама серця, заст., жарт.; (жіноцтво, збірн.) жіночий рід, розм., ірон.; жіноча половина; прекрасна стать, жарт.; прекрасна (слабша) половина [роду людського], жарт.; Євине плем’я, заст., фам.  Словник фразеологічних синонімів
5. жінка — Не чоловік, не дівчина, жм. баба, ур. невіста, <�вічна> жона, ж. адамове ребро, зн. спідниця, з. челядина, д. женщина; (молода одружена) молодиця; (моя) дружина, пара, подруга, супутниця <�життя>, ж. половина, леді, ф. стара, моя; У ФР.  Словник синонімів Караванського
6. жінка — [ж’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок дв'і ж'інкие  Орфоепічний словник української мови
7. жінка — -и, ж. 1》 Особа жіночої статі; прот. чоловік. 2》 Доросла, на відміну від маленької дівчинки. 3》 Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. || Взагалі заміжня особа жіночої статі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. жінка — Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця. Донька живе з батьками до заміжжя, а потім до самої смерті з чоловіком. Бери жінку в одній льолі, аби була до любові. Вибирай жінку не по багатству, а по любові.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. жінка — син. баба, вівця, вовчиця, ґьорлиця, ґьорлфрендка, дірка, жаба, зозуля, клюшка, кадра, клава, кобила, кобилка, кобіта, коза, криса, мавпа, мандмуазель, мантелепа, метелик, м'ясо, подруга, риба, телятина, телиця, теличка, тітка, факуша, френда, халява...  Словник жарґонної лексики української мови
10. жінка — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм.  Словник синонімів української мови
11. жінка — Жі́нка, -нки, -нці; жінки́, жіно́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)