заарештовувати
ЗААРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗААРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що арешто́вувати.
У 1882 р. поліція вчинила у Грабовського трус і знайшла заборонені книжки. Вісімнадцятирічного юнака заарештовують (Укр. літ., 9, 1957, 158);
— Стражник каже, що пана вже не одпустять, а заарештують (Мирний, IV, 1955, 374);
Треба заарештувати і суворо Cудити фашистських злочинців-рецидивістів (Ю. Янов., V, 1959, 178).
Словник української мови (СУМ-11)