забагати
ЗАБАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і з інфін., діал. Забажати.
Дід дивувався з невісткою: — Такий старцун [старець].. мене в куми забагає! (Черемш., Тв., 1960, 233);
Який злий мусить бути цей, котрий забагає жити безжурно коштом другого! (Кобр., Вибр., 1954, 31).
Словник української мови (СУМ-11)