забагато

ЗАБАГА́ТО, присл. Більше, ніж треба, можна.

Мучиться качка, як ухопить чого сухого забагато та й не здужає проглинути (Март., Тв., 1954, 214);

// у знач. присудк. сл.

Він не раз уже їм оповідав про вітер, але дітям ніколи не було забагато (Круш., Буденний хліб.., 1960, 173);

— Будемо нести поперемінно, одній тут забагато! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176);

[Руфін:] Так, так… спокійно може спати цезар, бо забагато було тих Брутів, щоб вірити в їх силу… (Л. Укр., II, 1951, 364);

Мар’ян кидає їм болем і гнівом налиті слова: — Можна людину кривдити день, місяць, рік, але ж не вік, бо то вже забагато (Стельмах, Хліб.., 1959, 201).

Значення в інших словниках

1. забагато — забага́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. забагато — див. багато  Словник синонімів Вусика
3. забагато — пр.,|за|надто <�надміру, дуже> багато, більше, ніж треба, р. задосить  Словник синонімів Караванського
4. забагато — присл. Більше, ніж треба, можна. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. забагато — забага́то : ◊ забага́то два гриби́ в борщ → гриб  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. забагато — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)...  Фразеологічний словник української мови
7. забагато — Забага́то, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)