забагато
ЗАБАГА́ТО, присл. Більше, ніж треба, можна.
Мучиться качка, як ухопить чого сухого забагато та й не здужає проглинути (Март., Тв., 1954, 214);
// у знач. присудк. сл.
Він не раз уже їм оповідав про вітер, але дітям ніколи не було забагато (Круш., Буденний хліб.., 1960, 173);
— Будемо нести поперемінно, одній тут забагато! (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176);
[Руфін:] Так, так… спокійно може спати цезар, бо забагато було тих Брутів, щоб вірити в їх силу… (Л. Укр., II, 1951, 364);
Мар’ян кидає їм болем і гнівом налиті слова: — Можна людину кривдити день, місяць, рік, але ж не вік, бо то вже забагато (Стельмах, Хліб.., 1959, 201).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забагато — забага́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- забагато — див. багато Словник синонімів Вусика
- забагато — пр.,|за|надто <�надміру, дуже> багато, більше, ніж треба, р. задосить Словник синонімів Караванського
- забагато — присл. Більше, ніж треба, можна. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забагато — забага́то : ◊ забага́то два гриби́ в борщ → гриб Лексикон львівський: поважно і на жарт
- забагато — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
- забагато — Забага́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)