забагато
бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка); Оленка зголосилася побігти за нею, але Мокроус на правах комсорга спинив її. — Багато честі твоїй подрузі, Оленко. Нехай іде собі, куди розігналася (Д. Бедзик).
бра́ти / взя́ти на се́бе бага́то (забага́то). Діяти, поводити себе не відповідно до власних можливостей, повноважень, прав тощо. Дмитро забагато бере на себе. Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (П. Автомонов); — Слюсар-наладчик, шостий розряд, багато на себе бере, носиться з модернізацією, як дурень з торбою, капає директору (А. Крижанівський).
Значення в інших словниках
- забагато — забага́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- забагато — див. багато Словник синонімів Вусика
- забагато — пр.,|за|надто <�надміру, дуже> багато, більше, ніж треба, р. задосить Словник синонімів Караванського
- забагато — присл. Більше, ніж треба, можна. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забагато — забага́то : ◊ забага́то два гриби́ в борщ → гриб Лексикон львівський: поважно і на жарт
- забагато — Забага́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забагато — ЗАБАГА́ТО, присл. Більше, ніж треба, можна. Мучиться качка, як ухопить чого сухого забагато та й не здужає проглинути (Март., Тв., 1954, 214); // у знач. присудк. сл. Він не раз уже їм оповідав про вітер, але дітям ніколи не було забагато (Круш. Словник української мови в 11 томах