1. Словник української мови в 11 томах

забагатілий

ЗАБАГАТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до забагаті́ти.

У комедії «Мамаша» (1904 р.) Кропивницький, повторюючи давні мотиви про забагатілу селянську верхівку, показав і гостру класову боротьбу на селі (Збірник про Кроп., 1955, 123);

Забагатілі на праці й крові простих людей — американські капіталісти хотіли б підгорнути під свою владу, під свій диктат і капіталістів усіх інших країн (Смолич, VI, 1959, 490).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забагатілий — забагаті́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. забагатілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до забагатіти. Великий тлумачний словник сучасної мови