забагнути
ЗАБАГНУ́ТИ, ну́, не́ш і ЗАБА́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. заба́г, ла, ло; док., перех. і з інфін. Те саме, що забажа́ти.
Ще серпень був, як Антосьо забаг: їхати та й їхати до Крутих (Свидн., Люборацькі, 1955, 120);
Чому моя душа тебе бажає, Твоя ж на мене й глянуть не забагла? (Фр., XIII, 1954, 242);
Що тільки забагне вона, все їй дістане [батько], все добуде (Гончар, Тронка, 1963, 165).
Словник української мови (СУМ-11)