забалакати —
забала́кати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
забалакати —
див. забалакувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забалакати —
ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок.
Словник синонімів української мови
забалакати —
Забалакати, -ся см. забалакувати, -ся.
Словник української мови Грінченка