забаламучувати

ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати.

Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.);

Матері думай тепер. Бо він же ще дитина, хлоп’я довірливе, а якась така підвернеться, що з розуму зведе, за-баламутить, і де вже йому тоді думати про інститут, про науку… (Гончар, Тронка, 1963, 100).

Значення в інших словниках

1. забаламучувати — забаламу́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. забаламучувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
3. забаламучувати — -ую, -уєш, недок., забаламутити, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. забаламучувати — Забаламучувати, -чую, -єш с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.  Словник української мови Грінченка