Значення в інших словниках
-
забаламучувати —
забаламу́чувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
забаламучувати —
-ую, -уєш, недок., забаламутити, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
забаламучувати —
ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.); Матері думай тепер.
Словник української мови в 11 томах
-
забаламучувати —
Забаламучувати, -чую, -єш с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
Словник української мови Грінченка