заболочувати
ЗАБОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Перетворювати в болото.
— У нас у паді трохи мокрувато. Рівчачок оцей.. там вище трохи заболочує між кущами (Трубл., І, 1955, 108);
Весняна розтань заболотила шляхи, попсувала переправи (Кач., Вибр., 1953, 143).
2. Забруднювати, забризкувати болотом (у 2 знач.).
Мої мужики заболочують хату і не можуть свої біди наоповідатися. (Стеф., III, 1954, 194);
Ернест.. зане-чистив [кімнати] попелом із цигарок,.. заболотив своїми черевиками (Фр., VI, 1951, 291).
Словник української мови (СУМ-11)