заборонений
ЗАБОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заборони́ти¹ 1.
Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені у Росії? (Л. Укр., V, 1956, 141);
На бляшаній дощечці ледь виднівся вицвілий напис: «Стороннім вхід заборонений» (Шиян, Баланда, 1957, 24);
// у знач. прикм.
Одначе всі вони кинулись до заборонених творів, і дехто почав їх голосно читать (Н.-Лев., І, 1956, 455);
// у знач. ім. заборо́нене, ного, с. Те, що підлягає забороні.
Погляд [у юнака] насмішкуватий і впертий, руки.. люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Ю Янов., II, 1958, 32);
// заборо́нено, безос. присудк. сл.
Моргунов розташував свою роту на відпочинок, вислав бокові дозори. Людям заборонено курити і розмовляти (Тют., Вир, 1964, 492).
Словник української мови (СУМ-11)