забрехати

ЗАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм. Почати брехати (у 2 знач.); загавкати.

Якраз тоді саме за хатою коло воріт забрехав Барбос, неначе на вовка, а не на чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 86);

Забрехав же, грюкнули двері (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 522).

Значення в інших словниках

1. забрехати — забреха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. забрехати — -ешу, -ешеш, док., розм. Почати брехати (у 2 знач.); загавкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забрехати — Забреха́ти, -шу́, -шеш гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203.  Словник української мови Грінченка