забрехати
ЗАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм. Почати брехати (у 2 знач.); загавкати.
Якраз тоді саме за хатою коло воріт забрехав Барбос, неначе на вовка, а не на чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 86);
Забрехав же, грюкнули двері (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 522).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забрехати — забреха́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- забрехати — -ешу, -ешеш, док., розм. Почати брехати (у 2 знач.); загавкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забрехати — Забреха́ти, -шу́, -шеш гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203. Словник української мови Грінченка