забудовник

ЗАБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто будує що-небудь для себе.

[Соняшник:] Ану, скажи.., Фіногене, — чому в цементі піску багато, чому дачні забудовники до тебе вчащають? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 32);

Відкрилася в Держбанку позика для індивідуальних забудовників. Взяв і я собі таку позику — заходився ставити невеличкий дім (Логв., Давні рани, 1961, 103).

Значення в інших словниках

1. забудовник — забудо́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. забудовник — -а, ч. Той, хто будує що-небудь для себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови