завбачливий
ЗАВБА́ЧЛИВИЙ, а, е. Здатний наперед розгадати чиї-небудь наміри, зрозуміти якісь обставини, врахувати потреби і т. ін.
Вона була жадібна, хижа, хоч водночас розумна і завбачлива (Сенч., Опов., 1959, 101);
У завбачливого Лукича знайшовся в кишені засмальцьований індивідуальний пакет (Гончар, І, 1954, 467);
Завбачливий Богун щодня водив свій полк у поле: вчив козацької науки (Кач., II, 1958, 427).
Словник української мови (СУМ-11)