завдовжки
ЗАВДО́ВЖКИ, присл., розм. За довжиною, уздовж (про міру довжини).
На високій горі, з здоровенної кучугури околиця розкривалася верстов на десять завдовжки (Мирний, І, 1954, 256);
Середина човна — три метри завдовжки — перекрита від борту до борту (Смолич, II, 1958, 43);
Здоровий щупак, з лікоть завдовжки та важкий такий, ситий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).
Словник української мови (СУМ-11)